Образ Маргарити

Образ Маргарити (Маргарити Миколаївни) також виступає як один із центральних у булгаківському романі і вводить до його сюжету тему рятівної сили кохання. Маргариті близько 30 років. Вона одружена, її чоловік займає якусь високу керівну посаду, тому усім у житті Маргарита забезпечена. Крім одного: вона не кохає свого чоловіка. Відчуття самотності і пустоти навіює їй думки про самогубство. Насправді рятівною виявляється для неї зустріч на з Майстром. Вони зустрілись випадково, на вулиці, і відразу до безтями закохались одне в одного. Рятівним стає кохання Маргарити й для Майстра. Воно виводить Майстра із стану глибокої духовної зневіри і повертає його до життя. Щоправда, заради цього Маргарита змушена була пожертвувати моральними принципами, які забороняють людині виконувати волю диявола, і стати на деякий час відьмою. Через це, як і Майстер, вона позбавлена в фіналі роману “святості”. В образі Маргарити, безперечно, відбились біографічні риси останньої дружини Булгакова Олени Сергіїївни. Водночас в її образі містяться й літературні відголоски – Гретхен з гетевського “Фауста” (рятівна сила кохання, хдатність до самопожертви) і блоківської Незнайомої (чарівний романтичний ореол, що характеризує любовні стосунки героїв, зв’язок Маргарити з неземними силами).